Форма входу

Категорії розділу

Заїзд групи [1]
Почався заїзд групи на період вересень - жовтень 2014. Вік 30 - 40 років.
Комп"ютерні курси [1]
На базі Реабілітаційного центру діють комп"ютерні курси для незрячих.

Пошук

Календар

«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930




Вівторок, 21.11.2017, 09:30
Вітаю Вас Гість | RSS
Реабілітаційний центр УТОС
Головна | Реєстрація | Вхід
Реабілітація


Проведення реабілітації інвалідів по зору

І і ІІ груп у Реабілітаційному центрі УТОС

У 1988 році в Українському товаристві сліпих (УТОС) перебу­вало на обліку 69 690 інвалідів по зору І та ІІ груп, з яких 72 % люди працездатного віку. Близько 30 тисяч інвалідів, пройшовши необхід­ний курс лікування, соціально-побутову та професійну реабілітацію, працювали на підприємствах УТОС.

Весь об’єм робіт, пов’язаних з процесом реабілітації, а саме: матеріально-технічне забезпечення, підбір наставників, інструктора-реабілітолога, виконували учбово-виробничі підприємства, які були центрами реабілітації.

З 1991 року державне замовлення на продукцію, яку виготов­ляли підприємства УТОС, було ліквідовано. Унаслідок цього підпри­ємства УТОС були «кинуті» на самостійне виживання.

Ясно, що конкурентну боротьбу підприємства, де працюють люди з обмеженими фізичними можливостями, будуть програвати.

За 10 років кількість працюючих інвалідів на УВП УТОС змен­шилась утричі. Реабілітаційна робота підприємств УТОС відійшла на задній план, оскільки вона вимагає значних фінансових затрат.

Виникла нагальна потреба в утворенні реабілітаційного центру як окремого спеціалізованого закладу. Такий спеціалізований заклад, випереджаючи укази Президента та постанови Кабінету Міністрів України з цього питання, був утворений у 1998 році в УТОС.

Відкриття Реабілітаційного центру УТОС (далі – Центр) вима­гало розв’язання багатьох проблем, а саме: створення матеріальної бази, підбір спеціалістів-професіоналів з практичним досвідом робо­ти, розробка програм навчальних планів з відповідною корекцією на початковому етапі роботи.

Розглянемо кожну з цих проблем окремо.

Створення матеріальної бази, або де навчати реабілітантів.

Центр став правонаступником Республіканських курсів підви­щення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів УТОС та отри­мав будівлю 1934 року побудови, яка мала непривабливий виг­ляд і «тріщала» по всіх швах.

Насамперед було відремонтовано цю будівлю з дотриманням усіх будівельних вимог та кольорової гами для закладів такого типу. Після ремонту будівля Центру стала окрасою мікрорайону, має при­вабливий вигляд і в сонячну, і в похмуру погоду. Кольори внутрішніх приміщень теплі і світлі, коридори широкі і вільні від будь-яких предметів, на дверях усіх приміщень є таблички-покажчики, виконані збільшеним і брайлівським шрифтами. Створено два класи для загальних занять, два комп’ютерних класи, спортивний зал, спальні для реабілітантів, кухня, санітарно-гігієнічні кімнати. Упорядковано подвір’я, прокладено рівні асфальтовані доріжки для прогулянок реабілітантів, встановлено спрямовуючі орієнтири, є невеличкий квітник.

Підбір викладачів. На момент відкриття в Центрі працював один тифлопедагог, решта працівників – спеціалісти з різних галузей, які мали практичний досвід роботи з інвалідами по зору. Вирішення проблеми забезпечення Центру спеціалістами-тифлопедагогами здій­снювалось у тісній співпраці з кафедрою тифлопедагогіки Національ­ного педагогічного університету (НПУ) ім. М. П. Драгоманова. Центр став базовою лабораторією Університету. Внаслідок такої співпраці у Центрі працює 7 тифлопедагогів. З 14 позаштатних викладачів, які залучаються до проведення занять, – 7 інвалідів по зору. Практичне питання із забезпечення Центру спеціалістами вирішено.

Навчальні плани та програми. Під час розроблення навчаль­них планів та програм виник ряд проблем: яка загальна кількість годин необхідна для курсу реабілітації, співвідношення зайнятості часу теоретичними і практичними заняттями, тривалість перебування реабілітантів у Центрі, можливість максимальної кількості занять з реабілітантами при мінімальному кошторисі.

Навчання реабілітантів у Центрі проводиться у вигляді занять як з групою в повному складі, так і індивідуальних.

Головний акцент у навчальному процесі робиться на прове­денні практичних і самостійних робіт (75 % всього навчального часу відводиться практичним заняттям). Практичний досвід підтвердив, що певних успіхів у соціально-побутовій реабілітації та передпрофе­сійній підготовці можна досягти при 2-місячному перебуванні реабі­літантів у Центрі.

Виходячи з цього, було розроблено 320-годинну програму із соціально-побутової та передпрофесійної підготовки реабілітантів, у якій на психологічну корекцію відводиться 6 % часу; мобільність пересування у приміщеннях та відкритому просторі – 25 %; читання і письмо по Брайлю – 15 %; домоведення і обслуговуючу працю – 25 %; елементи профорієнтації і трудової діяльності, в тому числі і комп’ютерні технології – 24 %; фізичне виховання – 5 %.

У процесі роботи у навчальні плани та кількість годин у різні розділи програми можуть вноситись корективи залежно від психоло­гічного стану, вікового та освітнього рівня, стану здоров’я реабілі­тантів.

По закінченні навчання з кожного розділу програми прово­дяться залікові роботи.

Важливим елементом в соціально-трудовій реаблітації є також культурно-масова робота з реабілітантами, яка спрямована на само­ствердження особистості.

Уся реабілітаційна робота підпорядковується єдиній меті – підготовка конкурентоспроможного працівника та його працевлаш­тування.

За 10 років існування навчання в Центрі пройшли 540 інвалідів по зору І та ІІ груп. Переважна більшість реабілітантів після перебу­вання в Центрі працевлаштована як на підприємствах УТОС, так і за його межами.

 

Вивчення комп’ютерних технологій у Центрі як складова соціально-трудової реабілітації інвалідів по зору

 

Вивчення комп’ютерних технологій інвалідами по зору відкри­ває незрячим широкий і практично безперешкодний доступ до інфор­маційних технологій.

Останнє можна порівняти з винайденням і впровадженням шрифту Брайля, який відкрив шлях незрячим до письменності.

Центр працює з дорослими людьми – інвалідами по зору, які недавно втратили зір і потрапили в нашу установу після лікування та медичної реабілітації.

У Центрі домінує принцип, що все, чому тут навчають, кожен реабілітант повинен зробити самостійно своїми руками, а тому в навчальному плані з реабілітації близько 80 % навчального часу від­ве­дено практичній діяльності інвалідів. Керуючись цим принципом, у Центрі проводиться робота щодо забезпечення самостійного доступу незрячого до інформації, яка подається в плоскодрукованому вигляді. Це здіснюється шляхом її озвучення або переведення в символи Брайля на брайлівський дисплей за допомогою персонального комп’­ютера. Після певного курсу навчання комп’ютерним технологіям таке переведення інформації стає доступним інваліду по зору без сторон­ньої допомоги. Освоївши нескладні прийоми роботи з персональним комп’ютером, незрячі отримують самостійний доступ до інформації, записаної на лазерних дисках як в електронному вигляді, так і у вигляді дикторських озвучених текстів, музичної інформації та з гло­бальної мережі Інтернет.

Зростаюча заінтересованість інвалідів по зору комп’ютерною технікою стимулюється розширенням її доступності. Так, за період з 2002 до 2008 року було закуплено 478 тифлокомплексів і передано організаціям системи УТОС. А непрямі підрахунки показують, що в індивідуальному користуванні інвалідів по зору знаходиться не мен­ше 400 комп’ютерів.

Таким чином, вивчення комп’ютерних технологій у процесі первинної допрофесійної реабілітації інвалідів по зору є об’єктивною необхідністю, обов’язковим предметом у програмі реабілітації.

Особлива увага у Центрі приділяється підбору викладачів. При цьому враховується специфіка процесу навчання. Викладач повинен глибоко знати предмет як теоретично, так і в плані проведення прак­тичних занять, володіти спеціалізованими методами його викладання у формі, доступній для незрячого слухача. Доступність занять перед­бачає максимальну вербальну деталізацію всіх операцій і дій реабі­літанта, тому що принцип «дивись і роби як я», продуктивний для навчання зрячих, при навчанні незрячих осіб не діє.

Педагогічний такт і створення довірливих відносин між викла­дачем та реабілітантом є також однією з вимог до викладачів. Цим вимогам повною мірою відповідає викладацький склад Центру. З чотирьох викладачів комп’ютерних технологій один – кандидат наук і троє – інваліди по зору, один з яких – психолог.

Другою після підбору викладачів складовою навчального про­цесу є матеріальна база проведення занять. У процесі навчання та придбання тифлокомплексів Центр має певні напрацювання та набу­тий досвід. Завдяки роботі Центру, у вересні 2003 року постановою Кабінету Міністрів України персональний комп’ютер з адаптивним програмним забезпеченням був узаконений як засіб реабілітації інва­лідів по зору, і при закупівлі не обкладається ПДВ.

Ідеальним був би такий спосіб навчання, коли з кожним реабі­літантом індивідуально працює викладач-інструктор та інтервал між заняттями менше 48 годин. Цей спосіб навчання потребує тривалого часу.

У Центрі навчаються інваліди з усієї України. На період на­вчання вони проживають у Центрі. Цей період обмежений трьома тижнями. Крім того навчання проводиться на госпрозрахунковій ос­нові і тому фінансово обмежено. Це спонукає Центр застосовувати груповий метод занять.

Багаторічна практика показала, що висока результативність навчання досягається при наповнюваності груп 5 – 6 осіб і тривалості навчання 3 тижні при загальному обсязі навчальної програми 96 годин.

Слід зазначити, що груповий метод навчання в умовах, коли реабілітанти мають спільну мету і попередньо мотивовані на досяг­нення позитивного результату навчання, протягом трьох тижнів ма­ють можливість практично безперервно спілкуватися один з одним, має такі позитивні сторони.

1. Як правило, в кожній групі дуже швидко виявляється лідер, до якого намагаються підтягуватися решта реабілітантів.

2. У випадках, коли викладач працює з окремим реабілітантом, у решти є можливість консультуватись один з одним з незрозумілих питань.

3. Включається в дію колективна пам’ять (рефлективне навчан­ня), коли при самостійних заняттях реабілітантів відтворюються на­буті знан­ня з пройденого матеріалу.

Важливу роль відіграє і той факт, що під час навчання реабі­літанти проживають у приміщенні Центру. Це дає їм можливість у вечірній час зібратися групою без викладача і відтворити матеріал, який розглядався вдень, підготувати запитання викладачу на наступ­не заняття з неясних моментів теми, що є своєрідною і активною формою контролю знань.

Залежно від кінцевої мети, якої прагнуть реабілітанти, тобто рівня володіння комп’ютерною технікою, формуються три типи на­вчальних груп.

До першого типу належать навчальні групи, підсумком навчан­ня в яких є ознайомлення реабілітантів з комп’ютерною технікою, видами робочих місць для інвалідів із застосуванням комп’ютерів та практичне вміння користуватися інформацією, записаною на комп’ю­терних носіях. Цей обсяг знань реабілітанти отримують під час про­ходження психолого-практичної реабілітації в межах загальної програми реабілітації.

До другого типу належать групи, кінцевою метою навчання у яких є оволодіння реабілітантами практичними навичками і вміннями набирати, форматувати і роздруковувати плоским друком певний документ, записувати і копіювати інформацію на різних носіях, самостійно знаходити потрібну інформацію в локальних і глобальних комп’ютерних мережах. Метою навчання є стійке вміння реабілі­тан­тів користуватися певними комп’ютерними програмами без їх уста­новки і налаштування.

У групі третього типу навчаються уже підготовлені користувачі комп’ютерної техніки, що є підвищенням кваліфікації. До занять у таких групах залучаються викладачі, розробники загальновизнаних програм.

Після закінчення курсу занять у групі другого типу слухачам видається мультимедійний CD-диск із записом лекцій, які їм чита­лись під час занять, а також інший довідковий матеріал та копії комп’ютерних програм, які вільно розповсюджуються.

Навчання інвалідів по зору комп’ютерним технологіям у Цент­рі розпочалося з 2001 року. За час, що минув, навчання у групі пер­шого типу пройшли 510 слухачів, 92 з них виявили бажання продов­жити навчання у групі другого типу. Не всі вони можуть реалізувати своє прагнення, оскільки його реалізація залежить від відповідного фінансування.

 

Науково-дослідна і творча робота в Центрі

 

Центр проводить науково-дослідну та педагогічно-виховну і реабілітаційну роботу і співпрацює з НПУ ім. М. П. Драгоманова (ка­федра тифлопедагогіки), Науково-навчальним центром прикладної інформатики Академії наук України, тифлопрактичною лабораторією «Реабілітант» (м. Чернівці).

 Щороку на базі Центру проходять навчальну практику студен­ти-тифлологи НПУ ім. М. П. Драгоманова.

Завдяки плідній співпраці з кафедрою тифлопедагогіки Інсти­туту корекційної педагогіки НПУ ім. М. П. Драгоманова Центр має високий кадровий потенціал. Заступник директора, методист-реабілі­толог і вихователі є спеціалістами-тифлологами – випускниками НПУ ім. М. П. Драгоманова. Для проведення окремих занять залучаються працівники кафедри тифлопедагогіки НПУ ім. М. П. Драгоманова, Університету розвитку людини «Україна» та Інституту психології.

У вересні 2004 року на базі Центру проведено Міжнародний семінар із сучасних комп’ютерних технологій за участю незрячого доктора наук Йозефа Ендера (ФРГ) та доктора фізико-математичних наук Новосибірського відділення академії наук Росії В. О. Лебєдєва.

 Центром розроблено Програму з психолого-практичної та  соціально-трудової реабілітації інвалідів по зору, Перелік основних  професій, за якими можуть працювати інваліди по зору.

На всі заняття, які проводяться, Центр розробив методичні рекомендації з урахуванням вітчизняного, зарубіжного і власного досвіду роботи.

З питань реабілітації Центром видано чотири книги та зроблено сім доповідей на конференціях, у тому числі на трьох міжнародних конференціях з питань реабілітації та навчання інвалідів по зору.

Центр бере активну участь у забезпеченні інвалідів по зору засобами реабілітації. За ініціативи Центру та клопотанням Централь­ного правління (ЦП) УТОС, підтриманим Міністерством праці та соціаль­ної політики України, Кабінет Міністрів України від 26 вересня 2002 року прийняв постанову № 1433, згідно з якою комп’ю­терні тифлокомплекси були визнані засобами реабілітації. Конфігу­рація, склад і технічні вимоги до тифлокомплексу були розроблені Цент­ром. У 2003 році Центром розроблено Програму комп’ютери­зації Українського товариства сліпих і щороку розроблялися технічні ви­моги до комп’ютерних тифлокомплексів. У 2006 році розроблено технічні вимоги до спеціальних комп’ютерних тифлокомплексів для бібліотек УТОС.

Ці комплекси дають змогу переписувати озвучену літературу з магнітної стрічки на CD-диски і флеш-карти, при цьому перетво­рювати інформацію з аналогового у цифровий формат. У 2006 – 2007 роках такими комплексами оснащені всі 79 бібліотек для незрячих.

У 2004, 2008 роках Центр став Лауреатом конкурсу «Зорі надії». У 2005 – 2008 роках нагороджувався дипломами Міністерства праці та соціальної політики України.

 


Copyright MyCorp © 2017